Перегляди: 9

Це свято встановлене згідно з указом Президента на честь початку в цей день Помаранчевої революції 2004 р. та Революції Гідності 2013 р. День Гідності та Свободи — наше національне свято, яке має величезне значення для кожного українця.
Нині, коли на нашу землю прийшли рашистські орди і весь народ став на захист Батьківщини, особливого значення набули такі поняття, як «гідність» та «свобода». Саме за них ми воюємо і не віддамо ворогові ні клаптика нашої території. Самі ці ідеї охоплюють серця нашого мужнього, гордого та незламного народу.

Детальніше...

Перегляди: 10

Кожного року він відзначається як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Саме у цей день, 20 листопада 1959 року, Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини.

Мета проведення цього дня - захист прав дітей, розвиток середовища дружнього до дітей у всьому світі шляхом діалогу і активних дій, укріплення та розширення діяльності ООН в інтересах дітей, підтримка діяльності Дитячого фонду ООН.
Цього дня прийнято влаштовувати благодійні заходи на допомогу нужденним дітям, адже у світі з кожним роком не лише дорослі, а й діти страждають від злиднів, дискримінації, насильства та хвороб.

Перегляди: 12

Пауль Хіндеміт був впливовим німецьким композитором, альтистом, скрипалем, диригентом, педагогом та музичним теоретиком між. Його музичний стиль спочатку був під впливом експресіонізму, а згодом став неокласичним. Через переслідування нацистським режимом Хіндеміт емігрував з Німеччини, провівши частину життя у Великій Британії, Туреччині та США, де викладав у Єльському університеті.
До нацизму був професором Вищої музичної школи в Берліні (1927–1935).
Під час нацизму його музика була заборонена, і він був змушений емігрувати спочатку до Великої Британії, потім до Туреччини, а з 1939 року до США.
Після еміграції викладав у Єльському університеті та Гарварді, з 1953 року жив у Швейцарії.

Перегляди: 12

Левицький Іван народився 16 листопада 1875 року в с. Мала Лука Скалатського повіту на Тернопільщині в родині священика – Омеляна Левицького, який працював директором у сільській народній школі. Після закінчення сільської школи навчався у Тернопільській гімназії. З 1899 року Іван Левицький живе й працює в Тернополі, спочатку, як учень-помічник, а згодом на посаді судового радника.
В 1903-1910 рр. працював вчителем співу й музики в гімназії, керував учнівським струнним ансамблем, диригував Тернопільським "Бояном". У 1910 році склав державний екзамен на вчителя співу та музики у Львові. Працював учителем співів та музики у Тернопільській українській гімназії, був другим диригентом Тернопільського «Бояна», педагогом музики та диригентом учнівського хору в Українській жіночій семінарії Товариства «Рідна школа» у Львові.
На початку Першої світової війни Іван Левицький був мобілізований до австрійської армії, але невдовзі, через поранення, його звільнили від військової служби. Після повернення у 1918 р. до Львова викладав в українській державній семінарії, де керував хором, ансамблем скрипалів, брав активну участь в організації та проведенні щорічних Шевченківських концертів. З 1921 р. одночасно працював у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові: вів клас скрипки. Також його діяльність включала організацію концертів, виступи, як скрипаля та диригента.
Для Івана Омеляновича Левицького, як учителя співу та музики, як людини, котру все життя хвилювало музичне виховання молоді, далеко не байдужою була проблема недостатньої кількості навчальних посібників українською мовою. Незважаючи на складну справу друкування, котра вимагала немало коштів, композитор добивається розповсюдження підготовлених ним підручників: «Основи теорії музики», «Нарис історії музики», «Популярна наука гармонії», на яких виховувалося не одне покоління музикантів. Писав твори для голосу (пісні, романси), скрипки, хору. В рукопису залишились підручники з хорового, а також церковного співу.
Помер у Львові 8 квітня1938 року.