Перегляди: 2

Левицький Іван народився 16 листопада 1875 року в с. Мала Лука Скалатського повіту на Тернопільщині в родині священика – Омеляна Левицького, який працював директором у сільській народній школі. Після закінчення сільської школи навчався у Тернопільській гімназії. З 1899 року Іван Левицький живе й працює в Тернополі, спочатку, як учень-помічник, а згодом на посаді судового радника.
В 1903-1910 рр. працював вчителем співу й музики в гімназії, керував учнівським струнним ансамблем, диригував Тернопільським "Бояном". У 1910 році склав державний екзамен на вчителя співу та музики у Львові. Працював учителем співів та музики у Тернопільській українській гімназії, був другим диригентом Тернопільського «Бояна», педагогом музики та диригентом учнівського хору в Українській жіночій семінарії Товариства «Рідна школа» у Львові.
На початку Першої світової війни Іван Левицький був мобілізований до австрійської армії, але невдовзі, через поранення, його звільнили від військової служби. Після повернення у 1918 р. до Львова викладав в українській державній семінарії, де керував хором, ансамблем скрипалів, брав активну участь в організації та проведенні щорічних Шевченківських концертів. З 1921 р. одночасно працював у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові: вів клас скрипки. Також його діяльність включала організацію концертів, виступи, як скрипаля та диригента.
Для Івана Омеляновича Левицького, як учителя співу та музики, як людини, котру все життя хвилювало музичне виховання молоді, далеко не байдужою була проблема недостатньої кількості навчальних посібників українською мовою. Незважаючи на складну справу друкування, котра вимагала немало коштів, композитор добивається розповсюдження підготовлених ним підручників: «Основи теорії музики», «Нарис історії музики», «Популярна наука гармонії», на яких виховувалося не одне покоління музикантів. Писав твори для голосу (пісні, романси), скрипки, хору. В рукопису залишились підручники з хорового, а також церковного співу.
Помер у Львові 8 квітня1938 року.

Перегляди: 20

28 жовтня відзначається День визволення України від нацистських загарбників – щорічна пам'ятна дата на честь остаточного вигнання німецьких військ з території сучасної України в 1944 році. Хоча бойові дії в окремих районах тривали до листопада, саме 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.

Перегляди: 22

Мета акції:
Привернути увагу суспільства до проблем насильства.
Подолати насильство в сім'ї.
Протидіяти жорстокому поводженню з дітьми.
Боротися з торгівлею людьми.
Захищати права жінок.

Перегляди: 41

Кожного року восени українці святкують день української мови та писемності.
Це свято було започатковано 6 листопада 1997 року. Українська мова є частиною ідентичності нашої держави, важливою складовою культурної спадщини та інструментом передачі традицій, світогляду та цінностей українців.
Говорячи про День української писемності і мови, неможливо не згадати про Нестора Літописця. Протягом ХІ - початку ХІІ столілля він разом з іншими літописцями створив “Повість врем’яних літ” або, як її називають в сучасності, “Повість минулих літ”. Твір став своєрідним початком історії українських земель та відправною точкою розвитку української літератури.
Ще один вагомий внесок, а саме виникнення кирилиці, сучасного українського алфавіту, зробили брати Кирило та Мефодій.

Іван Котляревський є автором популярної “Енеїди”, що здобула визнання та стала першим твором нової української літератури. Можна назвати ще тисячі творів та імен авторів, які збагатили українську культуру своїми літературними творами.
З 2000 року в Україні проводять трансляцію “Диктанту національної єдності”, до написання якого можуть приєднатися всі охочі. Цього дня проводять й Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, у якому беруть участь більше 5 мільйонів людей з різних країн.
Цікаві факти про українську мову та писемність:
Українська мова вважається однією з найбагатших у світі, налічуючи 256 тисяч слів.
Найдовшим словом, що налічує 30 літер є “дихлордифенілтрихлорметилметан” - назва хімікату для боротьби зі шкідниками.
Першу згадку про українську мову зробив візантійський історик Пріск Панікійський, записавши слова “мед” та “страва”.
Перший український буквар було видано у Львові в 1574 році Іваном Федоровим.
“Заповіт” Тараса Шевченка має 147 перекладів на мови світу, що є найбільшою кількістю серед усіх українських творів.
Українська мова є не просто інструментом спілкування нашого народу, а справжньою культурною спадщиною. Це атрибут літературного мистецтва, який подарував Україні та всьому світу безліч шедеврів.