Левицький Іван народився 16 листопада 1875 року в с. Мала Лука Скалатського повіту на Тернопільщині в родині священика – Омеляна Левицького, який працював директором у сільській народній школі. Після закінчення сільської школи навчався у Тернопільській гімназії. З 1899 року Іван Левицький живе й працює в Тернополі, спочатку, як учень-помічник, а згодом на посаді судового радника.
В 1903-1910 рр. працював вчителем співу й музики в гімназії, керував учнівським струнним ансамблем, диригував Тернопільським "Бояном". У 1910 році склав державний екзамен на вчителя співу та музики у Львові. Працював учителем співів та музики у Тернопільській українській гімназії, був другим диригентом Тернопільського «Бояна», педагогом музики та диригентом учнівського хору в Українській жіночій семінарії Товариства «Рідна школа» у Львові.
На початку Першої світової війни Іван Левицький був мобілізований до австрійської армії, але невдовзі, через поранення, його звільнили від військової служби. Після повернення у 1918 р. до Львова викладав в українській державній семінарії, де керував хором, ансамблем скрипалів, брав активну участь в організації та проведенні щорічних Шевченківських концертів. З 1921 р. одночасно працював у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові: вів клас скрипки. Також його діяльність включала організацію концертів, виступи, як скрипаля та диригента.
Для Івана Омеляновича Левицького, як учителя співу та музики, як людини, котру все життя хвилювало музичне виховання молоді, далеко не байдужою була проблема недостатньої кількості навчальних посібників українською мовою. Незважаючи на складну справу друкування, котра вимагала немало коштів, композитор добивається розповсюдження підготовлених ним підручників: «Основи теорії музики», «Нарис історії музики», «Популярна наука гармонії», на яких виховувалося не одне покоління музикантів. Писав твори для голосу (пісні, романси), скрипки, хору. В рукопису залишились підручники з хорового, а також церковного співу.
Помер у Львові 8 квітня1938 року.