З Днем соборності вітають студенти відділу ММЕ Мікаелян К. та Чайковська В. Викладач Савченко Н.М.
План виховної роботи 2022-2023 н.р
План виховної роботи на 2021-2022 навчальний рік
Пропозиції День пам'яті захисників України
ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zabezpechennya-psihologichnogo-suprovodu-uchasnikiv-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu-v-ukrayini
Щоб дитина не стала жертвою в інтернеті:
Як впоратися з наслідками стресу та уникнути посттравматичного стресового розладу:
23.12 студенти нашого коледжу взяли участь у благодійному новорічному концерті,який проходив за ініціативою громадської організації "Захист заради перемоги "
Св ято дарували для дітей лікарні номер 16 у м.Харків студенти відділу Хорове диригування та Оркестрові духові інструменти.
Учасники:
Жиліна Оля
Решетніков Максим
Кіт Нікон
Паніна Влада (керівник Коноров Олексій )
Ансамбль духових інструментів – Кієнко Валерій, Семеніхін Даніїл, Пілюгін Олексій та Олександр Світличний
Керівники Козлов А.К та Попов Д.П
Дата народження Григорія Савича Сковороди: 3 грудня 1722 року. І хоча відтоді минуло чимало часу, його нащадкам так і не вдалося повною мірою осягнути всю глибину його «філософії щастя». І сьогодні «мандрівний філософ» Григорій Сковорода постає справжнім символом української духовності.
Він був великим письменником, поетом, композитором, музикантом, філософом, педагогом і богословом. Різноманітна його творча спадщина: прекрасні ліричні вірші та романси, філософські трактати, мудрі байки, влучні афоризми, духовна музика, малюнки. Однак Григорій Сковорода мав значний вплив на сучасників і подальші покоління не тільки своїми творами, а передусім способом свого життя. За версією Юнеско, Сковорода входить до списку п’яти мудреців світу — разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді, — яких об’єднує принцип: «жив, як учив». Вірний своїм переконанням, що щастя людини не в почестях та розкоші, а в самопізнанні та сродній праці, філософ обирає для себе тяжкий шлях у житті: шлях свободи, незалежності ні від кого, аскетизму, відмови від кар՚єри — духовної і світської, від слави, добробуту та комфорту. «Світ ловив мене, але не спіймав» — недарма саме ці слова Григорій Савич попросив викарбувати на його могилі в селі Пан-Іванівка на Харківщині (яке згодом було перейменовано на честь філософа на Сковородинівку).
Син малоземельного козака з Лівобережжя, він здобув освіту в Києво-Могилянській академії, працював викладачем у Переяславському та Харківському колегіумах. Розпочавши життя мандрівного філософа майже у 50 років, Григорій Сковорода за 25 років пішки пройшов рідне Лівобережжя та Слобожанщину, проповідуючи свої погляди. Для нього найвища мета людського життя — самопізнання, духовний розвиток та самовдосконалення, а ідеал людини — у кого «совість, як чистий кришталь». З’ясувавши, що таке щастя та як його досягнути, він через свої притчі, байки, вірші вчить цим основоположним поняттям своїх земляків. М. Костомаров, аби підтвердити любов українців до Григорія Савича, зазначав : «Мало можна вказати на таких народних осіб, яким був Сковорода і яких би так пам՚ятав і поважав народ. На усьому просторі від Воронізької губернії до Києва у багатьох будинках висять його портрети; всякий грамотний українець знає про нього; ім՚я його відоме дуже багатьом з неписьменного народу; його мандрівницьке життя — предмет народних оповідань...»
Григорія Сковороду називають «золотим мостом» між давнім і новим українським письменством. І хоч правда, що філософ «тікав від людей», але робив це заради людей, щоб постати перед рідним народом у високому найменні справжньої людини. «Ми створимо світ кращий, — писав Г. Сковорода. — В Горній Русі (майбутній Україні) бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу».
Заходи, присвячені вшануванню пам’яті Героїв Крут
Ресурси для ознайомлення з платформами Дія
З метою забезпечення ознайомлення населення з платформами Дія надаємо посилання на інтернет-ресурс https://osvita.diia.gov.ua та всеукраїнську школу Онлайн — https://lms.e-school.net.ua
День вшанування учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи
День єднання
Заходи присвячені консолідації суспільства навколо територіальної цілісності, соборності та захисту незалежності України.
Протидія булінгу в закладі освіти
Запобігання та протидія проявам насильства діяльність закладів освіти
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти
Консультації юриста в «ХМФК імені Б.М. Лятошинського» включають роз’яснення з правових питань:
В сфері трудового права:
1) Питання звільнення, прийняття на роботу;
2) Переведення і переміщення;
3) Час відпочинку та робочий час;
4) Трудовий договір;
5) Інші питання трудового права.
Крім того, юридичні послуги включають консультування з використання законодавства, роз’яснення з прав та обов’язків здобувачів освіти, педагогічних та науково-педагогічних працівників та інших працівників нашого навчального закладу, допомога з розумінням юридичних аспектів організації освітнього процесу та інших питань, що стосуються юриспруденції.
Шановні друзі!
Запрошуємо взяти участь у VI Всеукраїнському конкурсі «СОЛЬФЕДЖІАДА».
Конкурс 2022 включає наступні заходи:
1. 15 квітня 2022 р. — Конкурс «СОЛЬФЕДЖІАДА» для студентів мистецьких закладів фахової передвищої освіти (проводиться ONLINE);
2. 17 квітня 2022 р. — Конкурс з сольфеджіо для учнів мистецьких шкіл «Пізнай себе» — проводиться на базі ХМФК ім. Б. М. Лятошинського, м. Харків
З більш детальною інформацією можна ознайомитись в документах, закріплених нижче:
Інформаційний лист_СОЛЬФЕДЖІАДА_2022
Інформаційний лист_ПІЗНАЙ СЕБЕ_2022
РЕЄСТРАЦІЯ ЕЛЕКТРОННИХ КАБІНЕТІВ ВСТУПНИКІВ НА ОСНОВІ 9-ТИ КЛАСІВ (БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ)
ШАНОВНІ АБІТУРІЄНТИ! ЗАЗДАЛЕГІДЬ ПОТУРБУЙТЕСЯ ПРО ОТРИМАННЯ КВАЛІФІКОВАНОГО ЕЛЕКТРОННОГО ПІДПИСУ ДО СТВОРЕННЯ СВОЇХ ЕЛЕКТРОННИХ КАБІНЕТІВ!
Цього року подання необхідних документів здійснюється через електронні кабінети вступників. На відповідні файли, які завантажуються в електронні кабінети обов’язковим є накладання на них кваліфікованого електронного підпису (КЕП) вступника.
Кваліфікований електронний підпис (КЕП) можна отримати абсолютно безкоштовно.
Щоб отримати підпис ОФЛАЙН, вам потрібно особисто звернутися до одного з надавачів послуги: https://czo.gov.ua/ca-registry
Отримати підпис ОНЛАЙН набагато зручніше: цей спосіб діє для клієнтів ПриватБанку. Деталі за посиланням: https://acsk.privatbank.ua/main
Також е-підписи надає ДП Дія. Для отримання підпису придбайте сертифікат кваліфікованого електронного підпису в одному із пунктів надання послуг. Деталі за посиланням: https://ca.diia.gov.ua/contacts
За матеріалами сайту Міністерства цифрової трансформації України
Шановний абітурієнте! Пропонуємо ВАМ зареєструватись для підключення до груп вступників за спеціалізаціями ХМФК ім. Б. Лятошинського, розміщених у Вайбер та/або Телеграм.
Форма вступу на базі 11 класів
Вимоги до мотиваційного листа
Критерії оцінювання творчих конкурсів
Вступна кампанія у 2022 році в умовах війни та подолання її наслідків
Программа творчих конкурсів для абітурієнтів (на 1 курс)
Зміни до Програм творчих конкурсів
Положення про апеляційну комісію
Положення про приймальну комісію
Програми творчих конкурсів для абітурієнтів (на старші курси)
Розклад вступних випробувань (на базі 9 класів)
Правила прийому 2022 (зі змінами)
Спеціальні умови щодо участі у конкурсному відбору
Розклад вступних випробувань (на базі 11 класів)
Презентація та історія відділу
Пишаємося нашою студенткою та її викладачем , серед інших публікацій про Дар'ю Афанасьєву пише відоме французьке видання
https://www.lepoint.fr/monde/guerre-en-ukraine-kharkiv-la-vie-sous-les-bombes-06-09-2024-2569544_24.php?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1mVqFAh5-mCoiwBdKJAVqfCQJUGVFxu6zx6UAb5Ka9GYrSBZZ5am9Nwvc_aem_jgnYzRvv0iYaymyBA4MPSQ
8 листопада, у ТРЦ «МОСТ-СІТІ» у Дніпрі з нагоди Міжнародного дня піаніста відбувся унікальний фортепіанний марафон #PIANO_NON_STOP!
Захід відбувся за підтримки управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та став непересічною подією в культурному житті Дніпра, залучивши як юних музикантів, так і професійних піаністів.
Наші викладачі, Михайло Левандовський https://www.facebook.com/profile.php?id=100041003711854 та студенти Дар'я Афанасьєва https://www.facebook.com/profile.php?id=100008698369430
прийняли участь у цьому заході та стали його Зірковими гостями .
Слухачі були у захваті від яскравих виступів — обробки українських народних пісень, мелодії з кінофільмів, джазові композиції у виконанні талановитих учнів, а також нікого не залишили байдужими виступи зіркових гостей із Харкова, які грають музику від класики до сучасних каверів.
https://www.facebook.com/share/1N7Ts3CdXNSbRXHh/
Про затвердження використання платформи Google Workspace for Education 2024-2025
Про початок навчального року 2024-2025
Про продовження навчального процесу 2023-2024 н.р
Про затвердження використання платформи Google Workspace for education у 2023-2024 н.р.
Про початок 2023-2024 начального року
Про початок освітнього процесу 2022-2023 навчального року
Про продовження навчального процесу 2022/23 н.р.
Результати вибору електронних версій оригінал-макетів підручників для 11 класу
Положення про індивідуальний навчальний план
З 7 по 10 квітня 2022 року в Харківському музичному фаховому коледжі імені Б. М. Лятошинського буде проведено ІІІ Всеукраїнський конкурс піаністів імені Б. М. Лятошинського.
До складу Журі Конкурсу входять провідні викладачі вищої мистецької освіти, видатні діячі
культури і мистецтва України.
Запрошуємо до участі студентів музичних училищ та коледжів!
Ознайомитись з Положенням конкурсу можна в документі, закріпленому нижче.
ПОЛОЖЕННЯ ІІІ Конкурсу Лятошинського 7-10 квітня 2022
|
Директор |
|
|
Заступник директора з навчально-методичної роботи |
|
|
Завідувач відділення |
|
|
Завідувач навчально-методичним кабінетом |
|
| Заступник директора з адміністративно-господарської роботи Штифанюк Тетяна Іванівна телефон +38(057)732-68-96 |
|
Приймальня директора:
телефон +38(057)732-94-42
телефон/факс +38(057)732-94-42
email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Навчальна частина
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Головний бухгалтер
Кленіна Любов Яківна
тел.:+38(057)732-66-96
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Провідний фахівець з кадрових питань
Стрельнікова Ірина Олександрівна
тел.:+38(057)732-94-42
Провідний інженер з охорони праці
Фомін Володимир Іванович
тел.:+38(057)732-94-66
«У мистецтві треба прагнути до ідеалів, тобто до широких завдань, щоб досягнути найближчих цілей. Усе, що живе, повинно рухатися постійно вперед. Виходячи з цього принципу, я зауважую, що та справа має успіх, котра не зупиняється на здобутих результатах, а прагне з кожним роком прогресувати…». Промова І.І.Слатіна в художній раді викладачів музичного училища (1888). Промова І.І.Слатіна в художній раді викладачів музичного училища (1888).
Історія Альма-матер багатьох відомих та талановитих митців музичного мистецтва – Комунального закладу «Харківський музичний фаховий коледж ім. Б.М.Лятошинського» Харківської обласної ради – на сьогодні налічує понад 135 років. Вона тісно повʼязана з розвитком української музичної культури, утвердженням прогресивних засад вітчизняного мистецтва, формуванням національної музичної освіти. Творча біографія коледжу має кілька етапів, кожен з яких відтворює як особливості розвитку власне цього мистецького закладу, так і важливі прикмети часу, історичного контексту, в який вписано його буття.
Передумовою яскравого піднесення культурного життя міста у другій половині ХІХ століття стала діяльність Харківського університету, створеного у 1804 році, який довгий час був майже єдиним навчальним закладом, де приділялась увага музичній освіті. З імʼям Івана Матвійовича Вітковського (учня Й.Гайдна) повʼязано відкриття музичних класів в університеті, створення великого студентського хору. Завдяки Вітковському в 1812 році у Харкові відкрився музичний магазин, де можна було придбати різноманітні ноти та музичні інструменти. Просвітницька та виконавська діяльність І.М.Вітковського була відзначена у свій час М.І.Глінкою, який відвідував Харків двічі – у 1823 та 1838 році.
Театрально-концертне життя міста першої половини ХІХ ст. також свідчить про величезний потенціал його духовного розвитку. Тож не дивно, що саме до Харкова у 1855 році приїздить для навчання у гімназії, а потім і в університеті, Микола Віталійович Лисенко. Уроки гри на фортепіано він брав у музикантів-професіоналів М.Дмитрієва та Й.Вільчека. А часописи 50-60х роках ХІХ століття зберегли відомості про те, що молодого Лисенка в Харкові вважали найкращим виконавцем творів Шопена та Бетховена. Вже тоді неодноразово підкреслювалась думка про необхідність створення в місті Філармонічного товариства.
Тому приїзд до Харкова у травні 1871 році блискучого музиканта і талановитого організатора Іллі Ілліча Слатіна з метою створення місцевого відділення Імператорського Російського Музичного Товариства був дуже вчасним.
За рекомендацією Антона Рубінштейна, при величезній підтримці Генерал-губернатора Харкова князя Дмитра Івановича Святополк-Мирського Слатін відкриває не тільки Харківське відділення ІРМТ (Імператорське російське музичне товариство), але й музичні класи при ньому. Саме, 1 жовтня 1871 року вважається першою важливою датою в історії формування професійної музичної освіти в Харкові – це день відкриття музичних класів. І.І.Слатін запрошує до роботи в музичних класах багатьох талановитих музикантів, вихованців Петербурзької і Лейпцизької, Варшавської і Празької консерваторій. Це – Г.Гек, С.Глазер, К.Брінбок, Ф.Кучера, С.Мотте, Ф.Бугамеллі, Р.Геніка, А.Юр’ян та Ю.Юр’ян.
На підтримку школи з благодійними концертами приїздять до Харкова у 1876 році Микола Рубінштейн, а у 1880 році Антон Рубінштейн. Вже на цьому історичному етапі розвитку музичної освіти Слатіну вдалося сформувати симфонічний оркестр Харківського відділення РМТ (Російське музичне товариство), який повністю складався з власних музикантів. Концертне життя міста вже неможливо було уявити без участі викладачів і учнів музичних класів.
Яскравим прикладом може бути програма симфонічного концерту, датованого 1881 роком за участю «примадонны русской оперы Е.П.Кадминой, пианиста Р.В.Геники и усиленного оперного оркестра под управлением И.И.Слатина. В программе – произведения Мендельсона, Глинки, Шопена, Листа, Чайковского, Давыдова».
Протягом 1882-1883 років значно зміцніла професійна база школи, розширилася концертна діяльність товариства, сформувалися передумови для відкриття спеціального музичного закладу. Тож 8 вересня 1883 року – це офіційний день народження Харківського музичного училища, нині – Комунального закладу «Харківський музичний фаховий коледж ім.Б.М.Лятошинського» Харківської обласної ради. Спочатку воно містилося в будинку Волзько-Камського банку по вулиці Рибній, а з 1891 року одержало своє власне приміщення по вулиці Катеринославській, 30 (нині Полтавський шлях). Директором його було одностайно обрано І.І.Слатіна, який перебував на цій посаді 49 років.
Серед педагогів училища були такі чудові музиканти, як Альберт Бенш – блискучий піаніст, учень Ференца Ліста; Костянтин Горський – талановитий скрипаль, учень Г.Венявського; Ростислав Геніка – учень М.Рубінштейна і П.І.Чайковського; Андрій Юр’ян – майбутній класик латиської музики; вихованець Віденської консерваторії, піаніст Маноліс Каломіріс – в майбутньому академік, засновник і директор Національної консерваторії в Афінах; Федір Акіменко, видатний теоретик і композитор, вихованець Петербурзької консерваторії, якого в свій час дуже високо цінував І.Стравинський; учениця Поліни Віардо – Софія Юліївна Мотте; Олександр Іоахимович Горовиць – учень О.М.Скрябіна; співак, диригент, піаніст і композитор Ф.Бугамеллі – вихованець Болонської консерваторії.
Завдяки величезній самовідданій праці Іллі Ілліча Слатіна музичне училище стає одним з провідних навчальних закладів на Півдні Росії, де формувалися підвалини української музичної освіти і культури. Тож не дивно, що саме музичне училище наприкінці ХІХ – початку ХХ століття стало не тільки осередком підготовки професійних музикантів, але й центром концертного життя міста. Звіти ІРМТ, періодика цього періоду зберегли для нащадків відомості про насиченість концертної діяльності училища, програми та імена виконавців камерних і симфонічних вечорів. Як правило вони відбувалися в залі самого училища, а найбільш урочисті та великі – в залі Дворянського Зібрання. Виконавський рівень учнівських та викладацьких виступів вражав своїм високим професіоналізмом, блискучим віртуозним та художнім втіленням музичних творів світової класики. Тому природно, що гостями училища на запрошення І.І.Слатіна були такі видатні музиканти, як О.Зілоті, Г.Єсіпова, М.Метнер, О.Скрябін, П.Чайковський, А.Рубінштейн, М.Рубынштейн, А.Аренський, С.Рахманінов, С.Танєєв, О.Глазунов, М.Лисенко.
З кожним роком збільшувалася кількість учнів у музичному училищі. Навчання залишалося платним, але серед талановитої молоді чимало було дітей із незаможних родин. Тож, за ініціативою І.І.Слатіна 16 лютого 1886 року було створено «Товариство піклування про незаможних учнів», що надало змогу багатьом обдарованим юнакам одержати музичну освіту. До цього Товариства входили такі заможні харківʼяни як заводчики Харитоненко, Рубінештейни, аристократичні особи – графині Кропоткіна та Капніст. Очолювала це товариство Софія Казимирівна Борткевич – мати майбутнього видатного композитора Сергія Едуардовича Борткевича, імʼя якого повернулося в Україну після довгого забуття. Вихованець по класу фортепіано І.І.Слатіна та А.Бенша, він відзначався не тільки яскравою виконавською обдарованістю, але й самобутнім композиторським талантом. Закінчив Петербурзьку консерваторію і юридичний факультет Університету. Двічі повертався до Харкова, але в 1920 році емігрував у Західну Європу, до Відня, де помер у 1952 році. Творча спадщина композитора величезна і художньо значуща для української музики.
Серед вихованців училища дореволюційного періоду чимало яскравих імен, що прикрашають не тільки історію своєї Alma mater, але й причетні до скарбниці загальноєвропейської музичної культури. І серед них – Павло Луценко – учень Шульц-Евлера, видатний музикант, фундатор української фортепіанної школи, блискучий піаніст і педагог; у 20-ті роки – професор Харківського музичного технікуму, професор і ректор Музичної академії.
В програмах концертів «найбільш успішних учнів» училища зустрічається і імʼя скрипаля, вихованця педагога І.Ю.Ахрона – І.О.Дунаєвського. Саме в Харківському музичному училищі формувалася особистість майбутнього композитора, його сонячний, блискучий талант. В класі Ахрона навчався і майбутній класик української музики композитор Д.Л.Клєбанов.
Як свідчать архівні матеріали, вихованців Харківського музичного училища охоче брали без іспитів до Петербурзької та Московської консерваторій. Враховуючи ці факти, І.І.Слатін вважає доцільним і можливим звернутися до дирекції ІРМТ з клопотанням про реорганізацію музичного училища у консерваторію. Харківську консерваторію (з двома відділеннями – старшим і молодшим (технікумом) було відкрито на базі музичного училища 2 травня 1917 року.
А знайома адреса – вулиця Катеринославська, 30 – стала з цього часу адресою консерваторії.
20-30-ті роки ХХ сторіччя позначені нескінченними реформами учбового закладу, змінами як його назви, так і форм існування (1920 рік – основне відділення Музичної Академії, 1921 рік – музичний технікум, вищі музично-педагогічні курси, вищі музично-драматичні курси, знову музичний технікум, музпрофшкола, музично-театральний технікум, музично-драматичний технікум і, нарешті, знову музичне училище).
20-ті роки в історії училища особливо складні і цікаві. Багато нових відомостей відкривається зараз завдяки знайденим архівним матеріалам. Так, першим після І.І.Слатіна ректором (директором) музичного технікуму у вересні 1921 року стає Людвіг Фанненштіль, видатний музикант, блискучий піаніст і педагог (він виховав майже 70 професійних піаністів). Л.Фанненштіль очолював музичний технікум до вересня 1922 року. За рік роботи учбового закладу було досягнуто чимало творчих успіхів, що здобули високу оцінку завідувача відділом художньої освіти Миколи Рославця. На звіті ректора музичного технікуму він написав: «Внимательно следя за развертывающейся работой Харьковского музыкального техникума и учитывая его положительные достижения за короткий срок существования, твердо убежден, что при соответствующей поддержке, он легко может стать в ближайшем будущем образцовым музыкально-учебным заведением УССР».
В наступному 1922/23 навчальному році, незважаючи на складні економічні умови існування, музичний технікум стає основним постачальником високопрофесійних кадрів, як для музичного інституту, так і для оркестрів Філармонії та складу оперного театру. Очолював технікум з вересня 1922 до вересня 1923 року видатний музикант, вихованець Петербурзької консерваторії, викладач теорії та композиції Семен Семенович Богатирьов – фундатор харківської композиторської школи.
В ті роки в училищі працюють професори колишньої консерваторії (Музичної академії, а згодом – музичного та музично-драматичного інституту). І серед них Н.Ландесман, А.Гольдінгер, Ф.Фанненштіль, Л.Фанненштіль, І.Добржинець, А.Білоусов, М.Букінік, В.Бровкович, А.Альтшуллер, С.Дремцов, І.Панфілов, С.Рабець, П.Луценко, Б.Левенштейн, І.Туркельтауб, Й.Шиллінгер, М.Тміць, А.Свірський. Викладацький склад технікуму налічував на 1 вересня 1921 року 56 педагогів, які були справжньою мистецькою елітою країни і, безумовно, забезпечували високий якісний результат діяльності навчального закладу.
Клас композиції вів спочатку знаменитий Йосип Шиллінгер, а потім сам Семен Семенович Богатирьов. Оперний клас очолював А.Альтшуллер – талановитий музикант і організатор.
У 1922 році в музичному технікумі функціонувало 4 факультети: фортепіанний, оркестровий, теоретичний, співу та оперний клас. На 1 вересня 1922 року на І курс було прийнято 150 учнів. Серед тих, хто навчався в технікумі на той час, студенти: В.Тольба, І.Коган, Д.Міллєр, Д.Клєбанов, Л.Гельфгат, М.Бланк, А.Молчанова, Я.Жубінський, Є.Піскарьова, С.Файнтух, О.Стеблянко, В.Барабашов – всього 439 студентів.
Період 1923-1924 роки позначений новою реформою навчального закладу – музичний технікум стає виконавським факультетом музичного (музично-драматичного) інституту з єдиним керівництвом (ректор І.І.Чернов), який з 1925 року знову відокремлюється в музичний технікум із музично-драматичними курсами та музичною школою.
Директором цього комплексу до 1928 року стає А.Я.Альтшуллер.
Серед викладачів цього періоду, крім постійно працюючих, зʼявляються і нові імена – П.Козицький, А.Лунц, М.Михайлов, Й.Міклашевський, М.Чемезов, М.Вітте, В.Петров, Г.Риков, В.Костенко, З.Малютіна, Р.Вайн. Змінюється і адреса училища. Тепер це вулиця Пушкінська,66.
1928 рік – дата нового етапу реформування учбових закладів України. В більшості міст країни, де були музичні технікуми, пройшли важкі і болісні процеси скорочення. Торкнулося таке «злиття» і Харківського музичного технікуму. Більшість студентів старших курсів і майже половина викладачів були переведені до Муздрамінституту; решту зарахували до музичних курсів та школи (завідувачі М.Воскресенський, А.Лунц, завідувач учбовою частиною Л.І.Фінкельштейн).
Кінець 20-х років в Україні позначений бурхливим розвитком театрального мистецтва. Відкривалися нові театральні установи, театральні студії, школи, театри робітничої молоді – ТРОМи тощо. Потребу в театральних кадрах відчували як професійні театри, так і новостворені.
Тому, у 1930 році Харків, тоді столиця України, по-своєму вирішує проблему мистецьких кадрів – відкривається музично-театральний технікум (після злиття кількох навчальних закладів – молодших курсів розформованого музично-театрального інституту, театральної студії при театрі «Березіль», що була заснована ще у 1927 році Лесем Курбасом, і власне структури музичного технікуму). Тоді ж з’являється і ще одна адреса, де розміщувався технікум – вулиця Лібкнехта, 34 (нині вулиця Сумська).
В цей час на драматичному відділенні реформованого технікуму працювали Б.Балабан (ритмика), Л.М.Дмитрова (історія театру), Л.І.Дубовик (система виховання актора), М.М.Крушельницький (грим), В.Г.Меллер (малювання), Я.Мамонтов (драматургія), К.Л.Дорошенко (музвиховання), В.М.Скляренко (система виховання актора) та ін.
Першим директором нового навчального закладу став П.Й.Одарюк, якого невдовзі змінив на цій посаді один з акторів театру «Березіль» Кудлай. Завідувала учбовою частиною Л.І.Фінкельштейн – піаністка, доцент ХМДІ, людина з величезним професійним досвідом і високою культурою.
Та в 1934 році змінюється назва музично-театрального технікуму на музично-драматичний (з правами вищого учбового закладу – інституту) і знову повертається його стара адреса – вулиця Свердлова,30.
А вже з липня 1936 року офіційно затверджені Харківська державна консерваторія і при ній Музичний технікум (училище).
Історична довідка 1947 року за підписом директора Л.І.Фінкельштейн свідчить: «Харківське музичне училище було організоване у 1936 році в період реорганізації Харківського музичного (музично-драматичного) технікуму в консерваторію, коли старші курси технікуму були реорганізовані у консерваторію, а з молодших курсів було створене музичне училище при консерваторії. До 1940 року училище існувало на єдиному бюджеті з консерваторією і мало єдине керівництво в особі директора консерваторії (Н.Дʼяковська) та завідуючого учбовою частиною училища, що входив до штату консерваторії (Л.І.Фінкельштейн). В училищі на момент організації було шість відділів: фортепіанний, вокальний, оркестровий, відділ народних інструментів, диригентсько-хормейстерський та музично-педагогічний. З 1938/39 навчального року було відкрито теоретико-композиторський відділ. У період до 1941 року в училищі були представлені всі різновиди спеціальних інструментів, в тому числі арфа; працювали три оркестри (симфонічний, духовий та народний), хоровий клас, камерний та квартетний класи. Група духових інструментів, хоровий клас та клас ритміки і танцю училища повністю були включені до роботи оперної студії консерваторії, а усі масові сцени в оперній студії у довоєнні роки повністю здійснювалися хором і балетом училища».
У вересні 1941 року було видано розпорядження Комітету у справах мистецтв щодо закриття училища для евакуації.
Але евакуювалися не всі викладачі, і під час окупації фактично робота учбового закладу не переривалася, а педагогічні сили училища обʼєдналися з колективом викладачів консерваторії в єдиний музичний комплекс, яким керував тоді один з видатних музикантів Володимир Андрійович Комаренко.
Серед викладачів, що працювали в училищі в ті тяжкі роки, були: В.А.Комаренко, П.В.Голубєв, Й.М.Міклашевський, Г.О.Тюмєнєва, З.Б.Малютіна, М.Л.Чемезов, М.О.Хлєбніков, Є.О.Конопльова, К.В.Козорєзова, Л.В.Кузьменко, М.Д.Тіц.
3 вересня 1943 року, через тиждень після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників, училище офіційно відновило свою роботу. З евакуації повернулася директор Л.І.Фінкельштейн, яка очолювала училище ще до війни. З жовтня 1943 року почав свою діяльність в училищі доцент Б.О.Скловський, що виконував обовʼязки завідуючого учбовою частиною та вів клас фортепіано; з цього ж періоду починають працювати в училищі – Любімов Борис Олексійович – блискучий лектор, викладач історії музики, Жук Олександр Абрамович – талановитий композитор і педагог, Лещинський Адольф Абрамович – корифей скрипкової школи виконавства у Харкові, видатний хормейстер Заграничний Зіновій Давидович. Повернулися А.Л.Лунц, Л.Й.Фанненштіль, І.В.Добржинець та багато ін.
Серед викладачів післявоєнного часу чимало тих, хто поєднував свою роботу в консерваторії з роботою в училищі та в щойно створеній музичній школі-десятирічці (всі три учбових заклади розташовані були в той час на території приміщення по вулиці Свердлова,30). До 1944 року такий музичний комбінат, як його тоді називали, очолював В.А.Комаренко, а потім на цій посаді його змінив В.Т.Борисов – талановитий композитор, теоретик, організатор музичної освіти в Харкові.
У травні 1944 року за ініціативою П.Козицького в училищі було відкрито відділення сліпих баяністів, інвалідів Вітчизняної Війни, на яке було зараховано 17 чоловік. Серед них талановитий композитор, професор Харківського інституту мистецтв, заслужений діяч мистецтв України Володимир Якович Подгорний.
Чимало викладачів та студентів училища змінили в ті роки професію музиканта на сувору і тяжку працю воїнів-захисників Вітчизни. Багато хто з них загинув під час війни, а тим, хто обслуговував з концертами фронти, були присуджені нагороди. Серед них і Василь Михайлович Цуканов, талановитий виконавець-домрист, що за 164 дні дав 215 концертів, обслуговуючи найтяжчі лінії фронтів – в 1942 році – Сталінградський, в 1943 році – Південно-Західний, в 1944 році – 2-й Український.
В листопаді 1945 року нарешті сталося територіальне та господарське розмежування консерваторії та училища.
В найскладніші повоєнні роки труднощі відбудови країни обумовили і особливості темпів розвитку училища. Не вистачало матеріальних ресурсів, ще довго було пічне опалення приміщення по вулиці Свердлова,30. Але творчий потенціал викладацького складу училища, його талановите студентство досягли величезних успіхів. В різні періоди училище очолювали директори: Т.Я.Веске, Н.С.Радченко, Г.К.Остапенко, Г.С.Семененко, В.Т.Рєзнік, Л.В.Потьомкіна, Ю.Л.Щербінін, Б.О.Міхєєв, М.П.Маломуж.
За 137 років існування мистецького навчального закладу було випущено біля 10000 фахівців, чимало з них стали окрасою української та світової культури. Гордість закладу – його вихованці, серед яких П.Луценко, С.Борткевич, І.Дунаєвський, Б.Міхєєв, П.Голубєв, З.Заграничний, В.Губаренко, В.Бібік, А.Мілка, Є.Мірошніченко, Ю.Багатіков, Н.Ткаченко, Ф.Каравай, З.Юферова, І.Журіна, П.Калашнік, І.Гайденко, О.Грінберг, Г.Абаджян, В.Куценко, В.Третяк, Л.Сагалов, О.Оголівець, А.Калабухін, А.Резілова, В.Топілін, О.Назаренко, В.Доценко, Ю.Яковенко та багато-багато ін. Безумовно, кількість вихованців навчального закладу, яких ми мали б згадати, величезна. Вони назавжди залишаться в історії Alma mater і в нашій вдячній пам’яті.
У вересні 1968 року училищу було присвоєно імʼя Б.М.Лятошинського. 28 травня 2020 року перейменовано у Комунальний заклад «Харківський музичний фаховий коледж ім.Б.М.Лятошинського» Харківської обласної ради.
В коледжі навчається понад 300 студентів з 8-ми спеціальностей: фортепіано, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, хорове диригування, спів, теорія музики, музичне мистецтво естради. Працює 145 викладачів, більша частина з яких – вихованці коледжу, серед них лауреати державних та обласних премій, члени спілки композиторів, кандидати мистецтвознавства, заслужені діячі мистецтв України, лауреати міжнародних, всеукраїнських фестивалів і конкурсів, відмінники освіти України.
Студенти коледжу постійно беруть участь у міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних конкурсах, здобуваючи лауреатські звання та нагороди, приносячи славу своїй Alma mater.
Хронограф історії
Харківського музичного фахового коледжу імені Б.М.Лятошинського
1871 рік – Музичні класи Харківського відділення Імператорського російського музичного товариства.
1883 рік – Харківське музичне училище.
1917 рік – Харківська консерваторія (з двома відділеннями – старшим і молодшим, що відповідає технікуму).
1920 рік – Музична академія (з центральною музичною школою ІІ ступеня).
1921 рік – Музична академія. Центральна музична школа ІІ ступеню реформована в Основний відділ (майбутній технікум).
15 липня 1921 року – Музичний інститут та Музичний технікум з музичними класами.
20 вересня 1923 року – Музичний інститут з двома складовими факультетами: педагогічний – інститут; виконавський – технікум.
9 жовтня 1924 рік – Муздрамінститут. Вищі музично-педагогічні курси реорганізовані в музичний технікум.
1925-1926 роки – Муздрамінститут. Вищі музично-драматичні курси (період формування музтехнікуму).
1926-1928 роки – Муздрамінститут. Музичний технікум та вищі музично-драматичні курси.
1928 рік – злиття Муздрамінституту і музичного технікуму.
1928-1930 роки – Муздрамінститут. Музкурси. Музпрофшкола.
1930-1934 роки – Музично-театральний інститут. Музично-театральний технікум.
1934-1935 роки – Муздрамтехнікум з правами інституту.
1936 рік – Харківська консерваторія і музичний технікум (училище) при ній.
1941-1943 роки – Учбовий комбінат (консерваторія, училище, школа-десятирічка).
1944 рік – відокремлення училища від консерваторії.
19 вересня 1968 року – Музичному училищу присвоєно ім’я Б.М.Лятошинського.
28 травня 2020 року – Комунальний заклад «Харківський музичний фаховий коледж ім. Б.М.Лятошинського» Харківської обласної ради.
 |
Комунальний заклад «Харківський музичний фаховий коледж ім. Б. М. Лятошинського» Харківської обласної ради (Харківське музичне училище ім. Б. М. Лятошинського) є одним з найстаріших навчальних закладів України. За рекомендацією А. Рубінштейна у 1871 році блискучий музикант і талановитий організатор І. І. Слатін заснував Харківське відділення Імператорського російського музичного товариства та музичні класи при ньому, на базі яких 8 вересня 1883 року було відкрито Харківське музичне училище.
З моменту відкриття училище стає одним з провідних навчальних закладів України, де формувалися підвалини національної музичної освіти і культури. Саме музичне училище наприкінці ХІХ — початку ХХ сторіччя стало не тільки осередком підготовки професійних музикантів, але й центром концертного життя міста. Виконавський рівень учнівських та викладацьких виступів вражав своїм високим професіоналізмом, блискучим віртуозним та художнім виконанням музичних творів світової класики. На запрошення І. І. Слатіна з концертами виступали відомі музиканти: О. Зілоті, М. Метнер, О. Скрябін, А. Рубінштейн, М. Рубінштейн, П. Чайковський, С. Танєєв, А. Аренський, С. Рахманінов, О. Глазунов, М. Лисенко та ін.
За роки існування мистецького навчального закладу неодноразово змінювалися його назви, але незмінним лишався його високий професійний рівень. З 1943 року навчальний заклад остаточно ствердився, як музичне училище, у 1968 році йому було присвоєно імʼя славетного українського митця Б. М. Лятошинського. 28 травня 2020 року училище було перейменовано у Комунальний заклад Харківської обласної ради «Харківський музичний фаховий коледж імені Б.М.Лятошинського». За 138 років навчальний заклад випустив понад 10000 фахівців; чимало з них стали окрасою української та світової культури. Гордість навчального закладу — його вихованці, серед яких: П. Луценко, С. Борткевич, І. Дунаєвський, Б. Міхєєв, П. Голубєв, З. Загранічний, В. Губаренко, В. Бібік, А. Мілка, Є. Мірошниченко, Ю. Богатіков, Н. Ткаченко, Ф. Каравай, З. Юферова, І. Журіна, П. Калашник, І. Гайденко, О. Грінберг, Г. Абаджян, В. Куценко, В. Третяк, Л. Сагалов, О. Оголівець, А. Калабухін, А. Резілова, В. Топілін, О. Назаренко, В. Доценко та багато ін.
В різні періоди заклад очолювали директори: Л. І. Фанненштіль, С. С. Богатирьов, А. Я. Альтшуллер, Т. Я. Веске, Н. С. Радченко, Г. К. Остапенко, Г. С. Семененко, В. Т. Резнік, Л. В. Потьомкіна, Ю. Л. Щербінін, Б. О. Міхєєв, М. П. Маломуж. З 1997 року посаду директора навчального закладу обіймає ініціативний керівник і організатор, талановитий педагог і музикант О. О. Єфременко.
Сьогодні в музичному фаховому коледжі навчається понад 300 студентів з 8 спеціалізацій: фортепіано, теорія музики, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, хорове диригування, спів, музичне мистецтво естради. Студенти коледжу є постійними учасниками різних заходів на багатьох концертних сценах міста, активно приймають участь і відзначаються лауреатськими званнями та нагородами на міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних конкурсах, приносячи славу своїй Alma mater.
У навчальному закладі працює 145 викладачів, більша частина з яких — вихованці коледжу, серед них — лауреати державних та обласних премій, члени спілки композиторів, кандидати мистецтвознавства, заслужені діячі мистецтв України, лауреати міжнародних, всеукраїнських фестивалів та конкурсів, відмінники освіти України.
Потужний науково-методичний і творчий потенціал Комунального закладу «Харківський музичний фаховий коледж ім. Б. М. Лятошинського» Харківської обласної ради сприяє здійсненню профорієнтаційної і просвітницької діяльності на Слобожанщині. Сьогодення нашого навчального закладу — це синтез кращих традицій професійної освіти минулого та сучасних тенденцій музичного мистецтва.
Хронограф історії Харківського музичного фахового коледжу імені Б. М. Лятошинського
1871 рік — Музичні класи Харківського відділення Імператорського російського музичного товариства.
1883 рік — Харківське музичне училище.
1917 рік — Харківська консерваторія (з двома відділеннями — старшим і молодшим, що відповідає технікуму).
1920 рік — Музична академія (з центральною музичною школою ІІ ступеня).
1921 рік — Музична академія. Центральна музична школа ІІ ступеню реформована в Основний відділ (майбутній технікум).
15 липня 1921 року — Музичний інститут та Музичний технікум з музичними класами.
20 вересня 1923 року — Музичний інститут з двома складовими факультетами: педагогічний — інститут; виконавський — технікум.
9 жовтня 1924 рік — Муздрамінститут. Вищі музично-педагогічні курси реорганізовані в музичний технікум.
1925-1926 роки — Муздрамінститут. Вищі музично-драматичні курси (період формування музтехнікуму).
1926-1928 роки — Муздрамінститут. Музичний технікум та вищі музично-драматичні курси.
1928 рік — злиття Муздрамінституту і музичного технікуму.
1928-1930 роки — Муздрамінститут. Музкурси. Музпрофшкола.
1930-1934 роки — Музично-театральний інститут. Музично-театральний технікум.
1934-1935 роки — Муздрамтехнікум з правами інституту.
1936 рік — Харківська консерваторія і музичний технікум (училище) при ній.
1941-1943 роки — Учбовий комбінат (консерваторія, училище, школа-десятирічка).
1944 рік — відокремлення училища від консерваторії.
19 вересня 1968 року — Музичному училищу присвоєно ім’я Б.М.Лятошинського.
28 травня 2020 року — Комунальний заклад «Харківський музичний фаховий коледж ім. Б. М. Лятошинського» Харківської обласної ради.
Сторінка 6 із 6
- Ви тут:
-
1
- Uncategorised
