Сторінки біографії навчального закладу як і загальноосвітнього відділу відкриваються з 1883 року. Саме тоді в «Личном составъ предодавателей» називались викладачі «научных» предметів: «П. Г. Ріттер — італійська мова, він же лектор і професор Харківського університету; протоієрей А. Ф. Балановський, протоієрей Л. І. Твердохлєбов — Закон Божий; І. О. Дибський — арифметика; С. М. Керницький — географія, російська мова, він же секретар ради викладачів; Г. І. Даннікова — загальна і російська історія, російська мова; О. В. Верховська — французька мова».
Через кілька років (1899) навчальний заклад працював з чітко визначеною «програмою викладення наукових предметів з освітнім прогімназійним курсом». Традиційно дисципліни поділялися на художні та наукові.
У 20-ті роки минулого сторіччя активізації культурно-мистецького життя сприяли видатні особистості, одна з них — Ісаак Самуїлович Туркельтауб, професор, автор численних книжок, перекладач, член правління кількох громадських організацій і спілок літературно-художнього характеру, з 1918 року — голова Московської ради депутатів трудової інтелігенції. Саме він читав лекції з естетики в навчальному закладі.
1937–1938 навчальний рік — Музичне училище при Харківській державній консерваторії підпорядковане Українському управлінню в справах мистецтв. На вступних іспитах вимагалося «знання української мови, російської мови та літератури, політграмоти і математики в обсязі семирічки». Особи, що закінчували семирічку з основних дисциплін на «відмінно», а з інших — на «добре», від іспитів увільнялися.
У 50-60-ті роки циклову комісію представляли Г. Ю. Римерова (російська мова і література), П. Ф. Россоха (суспільні дисципліни), О. Є. Калашникова (математика, фізика), Р. Б. Швидкая (німецька мова). Наступна зміна викладачів — це Т. А. Крамник, Є. Д. Кац, І. Я. Локшин, В. М. Саєнко, В. М. Жилюк.
Багато років циклову комісію очолював Б. І. Андрієвський, людина високої артистичної культури, неперевершений лектор, чиї музично-літературні композиції збирали шанувальників його таланту в Бекетовському Будинку вчених, що на вулиці Жон Мироносиць. Його подвижницька праця лектора невід’ємна від громадсько-культурного життя Харківщини 70-х — початку 80-х років тепер уже минулого століття.
На часі — нові інноваційні тенденції освіти. Але й позитивний освітньо-виховний потенціал викладацької діяльності предметно-циклової комісії досить відчутний. Основна місія кожного викладача — створення сприятливого інформаційно-культурного простору, тієї духовної аури, що є невід’ємною від формування музичної культури. Модернізація освіти, створення ефективних передумов для реалізації творчих здібностей музикантів як основи динамічного розвитку суспільства — у планах кожного викладача. Нині відділ очолює Т. В. Дубик, чия діяльність позначена професіоналізмом, методичною компетентністю, відповідальністю перед студентами і колегами.
Духовний потенціал творчої молоді має формуватися на вивченні кращих традицій нашого народу. Цим принципом і керуються викладачі відділу Л. М. Івко, Т. П. Шинкаренко, А. Г. Шевчук, С. В. Казанкова.
Цікавими і змістовними є поза аудиторні заходи, зокрема екскурсії по місцям героїчного минулого та літературно-меморіальними маршрутами Харківщини та України, які організовує та проводить викладач Л. М. Івко.
Стало традицією проведення конференцій, присвячених визначним датам в історії нашої держави; всеукраїнських конкурсів з української мови та літератури ім. П. Яцика та Т. Шевченка; вечорниць, які організовуює викладач Л. М. Івко; уроків-концертів, пов’язаних із творчістю світових класиків літератури та поезії, які презентує викладач С. В. Казанкова; цікаві математичні турніри, що проводить Т. П. Шинкаренко; конкурси, брейн-ринги з іноземної мови, які розробляють та проводять викладачі Л. Є. Овсяннікова та А. П. Шевчук.
Відчутна також і турбота викладачів О. П. Рискіної та Л. А. Комаріної про фізичне загартування мистецької молоді. В коледжі культивуються такі види спорту, як настільний теніс, футбол, шахи і шашки, легка атлетика, плавання, туризм.
Мистецька особистість формується поступово, а її паростки окреслюються і набувають рельєфності саме на універсальному відділі, назва якому — загальноосвітній.
