Людвіг ван Бетховен (16 грудня 1770, Бонн — 26 березня 1827, Відень) — видатний німецький композитор та піаніст, представник «віденьської класичної школи». Бетховен — ключова фігура західної класичної музики в період між класицизмом і романтизмом.
Деякі факти з життя композитора.
Людвіг ван Бетховен народився в сім'ї придворних музикантів у місті Бонн. До 11-ти років у малого Людвіга не було системних занять: його навчали музиканти, знайомі батька. Та в 1779 році до Бонна приїхав відомий композитор, органіст, письменник Крістіан-Ґотліб Нефе, в якого юний Бетховен навчався, починаючи з 1779 року. Нефе познайомив свого учня з творчістю великих німецьких композиторів,таких як Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель тощо.
Людвіг розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта в дуже ранньому віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у 13 років був зарахований клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості.
Композитор був висококультурною людиною, хоча з 11 років він, з певних причин, не відвідував школу. Свій світогляд розширював самоосвітою: вивчав французьку та італійську мови, латину, класичну літературу, а також читав грецьких письменників, знав напам'ять багато творів Шекспіра, пізніше- філософські вірші Омара Хаяма.
Коли великий композитор втратив слух, то з життєрадісного і товариського він перетворився на похмурого і віддаленого від людей. Від самогубства його врятувала тільки музика, його творіння. Він відчував. що ще не все зробив, для чого був покликаний. Саме в цей період почався перехід до нового Бетховенського стилю.
У Відні ученицею Бетховена стала юна графиня Джульєтта Гвиччарди. Бетховен захопився своєю ученицею і навіть думав про одруження. Літо 1801 року він провів в Угорщині, в маєтку Брунсвік. За однією з гіпотез, саме там була складена «Місячна соната». Композитор присвятив її Джульєтті. Однак Джульєтта віддала перевагу графу Галленбергу, бо вважала саме його талановитим композитором. Про твори графа критики писали, що в них можна точно вказати, з якого твору Моцарта чи Керубіні запозичена та чи інша мелодія.
Бетховен і Україна
Відомі звернення Бетховена у своїй творчості до української народної пісні, яка опинилася в полі зору німецького композитора внаслідок знайомства із сином останнього українського гетьмана Кирила Розумовського — Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії. У посольській садибі у Відні незмінним успіхом користувалася саме українська музика у виконанні українських співаків та бандуристів. З 1806 року Бетховен був частим відвідувачем посольських вечорів, виступав у салоні Розумовського, знайомився з його бібліотекою, яка, зокрема, містила видання українських народних пісень, партитури і клавіри творів українських композиторів. Андрій Розумовський замовив Бетховену три квартети, і композитор виконав замовлення. У першому квартеті він використав мелодію української народної пісні «Ой надворі метелиця», в другому і третьому — варіації на тему пісні «Од Києва до Лубен». Квартет Розумовського став першим виконавцем присвячених йому творів.
Зацікавився Бетховен і українським танцем «Козачок». Мелодії козацьких пісень, почуті у Розумовського, містяться у заключній частині «Апасіонати» (Соната №23, Опус 57) і в 9-й симфонії, а в одній із його сонат звучить українська пісня «Одна гора високая». Не раз звертався великий композитор до пісні «Їхав козак за Дунай».
В Україні з-поміж відомих виконавців музики Бетховена були М. Лисенко (як піаніст і хор. диригент; написав власну каденцію до Фортепіанного концерту № 4 Б.), О. Виноградський, І. Слатін, згодом М. Колесса, Н. Рахлін, Квартет ім. М. Лисенка. У Львові духовні твори Бетховена публікувалися поряд із композиціями західноукраїнських митців.
