Носач Павло Варламович народився 22 вересня 1890 року в селі Бовкун на Київщині. До школи ходив у тому ж селі, а підріс - пішов у найми.
Під час Першої світової війни від тяжкого поранення втратив зір і відтоді цілком віддався пісенній творчості.
Першим учителем Павла Варламовича був О. Маркевич, який теж втратив зір з часів Першої світової війни. Швидко опанувавши основи техніки гри на бандурі, молодий кобзар починає інтенсивну творчу діяльність.
В роки Великої Вітчизняної війни, в окупації, Павло Носач з кобзою сходив рідну Таращанщину і сусідні райони, викликаючи своїми піснями у людей почуття гніву і помсти до окупантів, а у часи відбудови зруйнованого війною народного господарства кобзар пише пісні "На відбудову Києва", "Таращанська колгоспна", "Гей, злітаються орли" та багато інших.
Павло Варламович Носач вірно служив справі розвитку української культури.
Немало пісень Павла Носача увійшло до репертуару самодіяльних та професійних художніх колективів, зокрема Державного українського народного хору. Його пісні звучали по радіо, друкувались у газетах і журналах, а у 1961 році у видавництві "Мистецтво" вийшла збірка пісень кобзаря.
Пісенна спадщина (кілька десятків творів) композитора зберігається у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського у Києві.
Помер 20 жовтня 1966 року