Петро Дмитрович Селецький (14.03.1821, с.Малютинці, Полтавська губернія – 17.03.1880, Видубицький монастир, Київ) — український дворянин, державний діяч (київський віце-губернатор, маршал дворянства), композитор та піаніст-аматор. Освічений музикант, який консультувався у Ф. Ліста та спілкувався з Ф. Мендельсоном. Був знайомий з Т. Шевченком, організатор і голова Київського відділення Російського музичного товариства, керував ним протягом 10 років.

Петро Селецький походив із стародавньої української родини. Мати Марія Дмитрівна непогано грала на фортепіано Батько – Дмитро Петрович був завзятий аматор музики, мав у своєму маєтку власний оркестр і хор з кріпаків. Отже, Селецький змалку ріс у музичному оточенні. Перші уроки музики давала йому мати, а дальшу музичну освіту він здобув у приватному пансіоні в Харкові. У 1835 році Селецького влаштували на навчання у Вище цивільне училище в Петербурзі. У Петербурзі Селецький продовжував свої заняття з фортепіано, водночас вчився грі на віолончелі.
З 1837 до 1841 року Селецький вчився у Київському університеті, після закінчення якого викладав кримінальне право у Рішельєвському ліцеї в Одесі. Тут Селецький увесь вільний час присвячував музиці. В домашніх гуртках він виконував фортепіанні твори Моцарта, Бетховена, Мендельсона.
Під час навчання у Київському університеті, а також в Одесі Селецький почав займатися гармонією. Спробував свої сили і в композиції – написав і видав кілька фортепіанних п’єс.
У 1842 році, вже будучи студентом Берлінського університету, Селецький потоваришував з Лістом. А також спілкувався з Феліксом Мендельсоном у Лейпцигу.
Був знайомий з Тарасом Шевченком (з 1843 р.), у 1845 р. планували спільно працювати над оперою «Мазепа», проте через розбіжності в поглядах на історичні події їхні стосунки погіршилися.