Сторінки біографії навчального закладу як і загальноосвітнього відділу відкриваються з 1883 року. Саме тоді в «Личном составъ предодавателей» називались викладачі «научных» предметів: «П.Г.Ріттер – італійська мова, він же лектор і професор Харківського університету; протоієрей А.Ф.Балановський, протоієрей Л.І.Твердохлєбов – Закон Божий; І.О.Дибський – арифметика; С.М.Керницький – географія, російська мова, він же секретар ради викладачів; Г.І.Даннікова – загальна і російська історія, російська мова; О.В.Верховська – французька мова».

Через кілька років (1899) навчальний заклад працював з чітко визначеною «програмою викладення наукових предметів з освітнім прогімназійним курсом». Традиційно дисципліни поділялися на художні та наукові.

У 20-ті роки минулого сторіччя активізації культурно-мистецького життя сприяли видатні особистості, одна з них – Ісаак Самуїлович Туркельтауб, професор, автор численних книжок, перекладач, член правління кількох громадських організацій і спілок літературно-художнього характеру, з 1918 року – голова Московської ради депутатів трудової інтелігенції. Саме він читав лекції з естетики в Харківському музичному училищі.

1937–1938 навчальний рік – Музичне училище при Харківській державній консерваторії підпорядковане Українському управлінню в справах мистецтв. На вступних іспитах вимагалося «знання української мови, російської мови та літератури, політграмоти і математики в обсязі семирічки». Особи, що закінчували семирічку з основних дисциплін на «відмінно», а з інших – на «добре», від іспитів увільнялися.

У 50-60-ті роки циклову комісію представляли Г.Ю.Римерова (російська мова і література), П.Ф.Россоха (суспільні дисципліни), О.Є.Калашникова (математика, фізика), Р.Б.Швидкая (німецька мова). Наступна зміна викладачів – це Т.А.Крамник, Є.Д.Кац, І.Я.Локшин, В.М.Саєнко, В.М.Жилюк.

Багато років циклову комісію очолював Б.І.Андрієвський, людина високої артистичної культури, неперевершений лектор, чиї музично-літературні композиції збирали шанувальників його таланту в Бекетовському Будинку вчених, що на вулиці Жон Мироносиць. Його подвижницька праця лектора невід’ємна від громадсько-культурного життя Харківщини 70-х – початку 80-х років тепер уже минулого століття.

На часі – нові інноваційні тенденції освіти. Але й позитивний освітньо-виховний потенціал викладацької діяльності предметної комісії досить відчутний. Основна місія кожного викладача – створення сприятливого інформаційно-культурного простору, тієї духовної аури, що є невід’ємною від формування музичної культури. Модернізація освіти, створення ефективних передумов для реалізації творчих здібностей музикантів як основи динамічного розвитку суспільства – у планах кожного викладача. Нині відділ очолює Т.В.Дубик, чия діяльність позначена професіоналізмом, методичною компетентністю, відповідальністю перед студентами і колегами.

Духовний потенціал творчої молоді має формуватися на вивченні кращих традицій нашого народу. Цим принципом і керуються викладачі відділу О.І.Борщова, Л.М.Івко, Т.П.Шинкаренко, А.Г.Шевчук, Л.І.Заночкіна, С.В.Казанкова.

Цікавими і змістовними є поза аудиторні заходи, зокрема екскурсії по місцям героїчного минулого та літературно-меморіальними маршрутами Харківщини та України, які організовують та проводять викладачі Л.М.Івко та О.І.Борщова.

Стало традицією проведення конференцій, присвячених визначним датам в історії нашої держави; всеукраїнських конкурсів з української мови та літератури ім. П.Яцика та Т.Шевченка; вечорниць, які організовують викладачі Л.І.Заночкіна, Л.М.Івко; уроків-концертів, пов’язаних із творчістю світових класиків літератури та поезії, які презентує викладач С.В.Казанкова; цікаві математичні турніри, що проводить Т.П.Шинкаренко; конкурси, брейн-ринги з іноземної мови, які розробляють та проводять викладачі та А.П.Шевчук.

Відчутна також і турбота викладачів О.П.Рискіної та Л.А.Комаріної про фізичне загартування мистецької молоді. В училищі культивуються такі види спорту, як настільний теніс, футбол, шахи і шашки, легка атлетика, плавання, туризм.

Мистецька особистість формується поступово, а її паростки окреслюються і набувають рельєфності саме на універсальному відділі, назва якому – загальноосвітній.