Сторінки історії - Офіційний сайт Харківського музичного училища ім. Б.М.Лятошинського

Харківське музичне училище
Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського
Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського
Харківське музичне училище
+380 (057) 732-94-42
61001, Україна, місто Харків, Гімназійна набережна, 1А
ХАРКІВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ім. Б.М.ЛЯТОШИНСЬКОГО
61001, Україна, місто Харків, Гімназійна набережна, 1А
+380 (057) 732-94-42
ХАРКІВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ім. Б.М.ЛЯТОШИНСЬКОГО
ХАРКІВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ім. Б.М.ЛЯТОШИНСЬКОГО

+380 (057) 732-94-42

61001, Україна, м. Харків, Гімназійна набережна, 1А

+380 (057) 732-94-42│61001, Україна, місто Харків, Гімназійна набережна, 1А

Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського

+380 (057) 732-94-42

+380 (057) 732-94-42│61001, Україна, місто Харків, Гімназійна набережна, 1А

Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського

1 8 8 3 р і к

Х А Р К І В С Ь К Е

М У З И Ч Н Е У Ч И Л И Щ Е ім. Б.М. Лятошинського

У Ч И Л И Щ Е

hmu1883@gmail.com


Перейти к контенту

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

Харківському музичному училищу ім. Б.М.Лятошинського більше 130 років. Історія його тісно повʼязана з розвитком української музичної культури, утвердженням прогресивних засад вітчизняного мистецтва, формуванням національної музичної освіти. Творча біографія училища має кілька етапів, кожен з яких відтворює як особливості розвитку власне цього мистецького закладу, так і важливі прикмети часу, історичного контексту, в який вписано його буття.

Передумовою яскравого піднесення культурного життя міста у другій половині ХІХ століття стала діяльність Харківського університету, створеного у 1804 р., який довгий час був майже єдиним навчальним закладом, де приділялась увага музичній освіті. З ім’ям Івана Матвійовича Вітковського (учня Й.Гайдна) пов’язано відкриття музичних класів в університеті, створення великого студентського хору. Завдяки Вітковському в 1812 р. у Харкові відкрився музичний магазин, де можна було придбати різноманітні ноти та музичні інструменти. Просвітницька та виконавська діяльність І.М.Вітковського була відзначена у свій час М.І.Глінкою, який відвідував Харків двічі – у 1823 та 1838 рр.

Театрально-концертне життя міста першої половини ХІХ ст. також свідчить про величезний потенціал його духовного розвитку. Тож не дивно, що саме до Харкова у 1855 р. приїздить для навчання у гімназії, а потім і в університеті, Микола Віталійович Лисенко. Уроки гри на фортепіано він брав у музикантів-професіоналів М.Дмитрієва та Й.Вільчека. А часописи 50-60х рр. ХІХ століття зберегли відомості про те, що молодого Лисенка в Харкові вважали найкращим виконавцем творів Шопена та Бетховена. Вже тоді неодноразово підкреслювалась думка про необхідність створення в місті Філармонічного товариства...

Тому приїзд до Харкова у травні 1871 р. блискучого музиканта і талановитого організатора Іллі Ілліча Слатіна (1845-1931) з метою створення місцевого відділення Імператорського Російського Музичного Товариства був дуже вчасним.

За рекомендацією Антона Рубінштейна, при величезній підтримці Генерал-губернатора Харкова князя Дмитра Івановича Святополк-Мирського Слатін відкриває не тільки Харківське відділення ІРМТ, але й музичні класи при ньому. Саме, 1 жовтня 1871 р. вважається першою важливою датою в історії формування професійної музичної освіти в Харкові – це день відкриття музичних класів. І.І.Слатін запрошує до роботи в музичних класах багатьох талановитих музикантів, вихованців Петербурзької і Лейпцизької, Варшавської і Празької консерваторій. Це – Г.Гек, С.Глазер, К.Брінбок, Ф.Кучера, С.Мотте, Ф.Бугамеллі, Р.Геніка, А. та Ю.Юр’яни.

На підтримку школи з благодійними концертами приїздять до Харкова Микола Рубінштейн (1876 р.) та Антон Рубінштейн (1880 р.). Вже на цьому історичному етапі розвитку музичної освіти Слатіну вдалося сформувати симфонічний оркестр Харківського відділення РМТ, який повністю складався з власних музикантів. Концертне життя міста вже неможливо було уявити без участі викладачів і учнів музичних класів.

Яскравим прикладом може бути програма симфонічного концерту, датованого 1881 роком за участю «примадонны русской оперы Е.П.Кадминой, пианиста Р.В.Геники и усиленного оперного оркестра под управлением И.И.Слатина. В программе – произведения Мендельсона, Глинки, Шопена, Листа, Чайковского, Давыдова...»

Протягом 1882-1883 рр. значно зміцніла професійна база школи, розширилася концертна діяльність товариства, сформувалися передумови для відкриття спеціального музичного закладу. Тож 8 вересня 1883 р. – це офіційний день народження Харківського музичного училища. Спочатку воно містилося в будинку Волзько-Камського банку по вул. Рибній, а з 1891 р. одержало своє власне приміщення по вул. Катеринославській, 30 (нині Полтавський шлях). Директором його було одностайно обрано І.І.Слатіна, який перебував на цій посаді 49 років.

Серед педагогів училища були такі чудові музиканти, як Альберт Бенш – блискучий піаніст, учень Ференца Ліста, Костянтин Горський – талановитий скрипаль, учень Г.Венявського, Ростислав Геніка – учень М.Рубінштейна і П.І.Чайковського, Андрій Юр’ян – майбутній класик латиської музики; вихованець Віденської консерваторії, піаніст Маноліс Каломіріс – в майбутньому академік, засновник і директор Національної консерваторії в Афінах; Федір Акіменко, видатний теоретик і композитор, вихованець Петербурзької консерваторії, якого в свій час дуже високо цінував І.Стравинський; учениця Поліни Віардо - Софія Юліївна Мотте; Олександр Іоахимович Горовиць – учень О.М.Скрябіна, співак, диригент, піаніст і композитор Ф.Бугамеллі – вихованець Болонської консерваторії...

Завдяки величезній самовідданій праці Іллі Ілліча Слатіна музичне училище стає одним з провідних навчальних закладів на Півдні Росії, де формувалися підвалини української музичної освіти і культури. Тож не дивно, що саме музичне училище наприкінці ХІХ – початку ХХ століття стало не тільки осередком підготовки професійних музикантів, але й центром концертного життя міста. Звіти ІРМТ, періодика цього періоду зберегли для нащадків відомості про насиченість концертної діяльності училища, програми та імена виконавців камерних і симфонічних вечорів. Як правило вони відбувалися в залі самого училища, а найбільш урочисті та великі – в залі Дворянського Зібрання. Виконавський рівень учнівських та викладацьких виступів вражав своїм високим професіоналізмом, блискучим віртуозним та художнім втіленням музичних творів світової класики. Тому природно, що гостями училища на запрошення І.І.Слатіна були такі видатні музиканти, як О.Зілоті, Г.Єсіпова, М.Метнер, О.Скрябін, П.Чайковський, брати Рубінштейни, А.Аренський, С.Рахманінов, С.Танєєв, О.Глазунов, М.Лисенко...

З кожним роком збільшувалася кількість учнів у музичному училищі. Навчання залишалося платним, але серед талановитої молоді чимало було дітей із незаможних родин. Тож, за ініціативою І.І.Слатіна 16 лютого 1886 р. було створено «Товариство піклування про незаможних учнів», що надало змогу багатьом обдарованим юнакам одержати музичну освіту. До цього Товариства входили такі заможні харків’яни як заводчики Харитоненко, Рубінештейни, аристократичні особи – графині Кропоткіна та Капніст. Очолювала це товариство Софія Казимирівна Борткевич – мати майбутнього видатного композитора Сергія Едуардовича Борткевича (1877-1952), ім’я якого зараз повертається в Україну після довгого забуття. Вихованець по класу фортепіано І.І.Слатіна та Альберта Бенша, він відзначався не тільки яскравою виконавською обдарованістю, але й самобутнім композиторським талантом. Закінчив Петербурзьку консерваторію і юридичний факультет Університету. Двічі повертався до Харкова, але в 1920 р. емігрував у Західну Європу, до Відня, де жив і помер у 1952 р. Творча спадщина композитора величезна і художньо значуща для української музики...

Серед вихованців училища дореволюційного періоду чимало яскравих імен, що прикрашають не тільки історію своєї Alma mater, але й причетні до скарбниці загальноєвропейської музичної культури. І серед них – Павло Луценко – учень Шульц-Евлера, видатний музикант, фундатор української фортепіанної школи, блискучий піаніст і педагог; у 20-ті роки – професор Харківського музичного технікуму, професор і ректор Музичної академії.

В програмах концертів «найбільш успішних учнів» училища зустрічається і ім’я скрипаля, вихованця педагога І.Ю. Ахрона – І.О. Дунаєвського. Саме в Харківському музичному училищі формується особистість майбутнього композитора, його сонячний, блискучий талант... В класі Ахрона навчався і майбутній класик української музики композитор Д.Л. Клєбанов...

Як свідчать архівні матеріали, вихованців Харківського музичного училища охоче приймали без іспитів до Петербурзької та Московської консерваторій. Тож природно, що І.І. Слатін вважає доцільним і можливим звернутися до дирекції ІРМТ з клопотанням про реорганізацію музичного училища у консерваторію. Харківську консерваторію (з двома відділеннями – старшим і молодшим (технікумом) було відкрито на базі музичного училища 2 травня 1917 р.

А знайома адреса - вул. Катеринославська, 30 – стала з цього часу адресою консерваторії...

20-30-ті роки ХХ сторіччя позначені нескінченними реформами учбового закладу, змінами як його назви, так і форм існування (1920 р. – основне відділення Музичної Академії, 1921 р. - музичний технікум, вищі музично-педагогічні курси, вищі музично-драматичні курси, знову музичний технікум, музпрофшкола, музично-театральний технікум, музично-драматичний технікум і, нарешті, знову музичне училище!...)

20-ті роки в історії училища особливо складні і цікаві. Багато нових відомостей відкривається зараз завдяки знайденим архівним матеріалам. Так, першим після І.І.Слатіна ректором (директором) музичного технікуму у вересні 1921 р. стає Людвіг Фанненштіль, видатний музикант, блискучий піаніст і педагог (він виховав майже 70 професійних піаністів). Л. Фанненштіль очолював музичний технікум до вересня 1922 р. За рік роботи учбового закладу було досягнуто чимало творчих успіхів, що здобули високу оцінку зав. відділом художньої освіти Миколи Рославця. На звіті ректора музичного технікуму він написав: «Внимательно следя за развертывающейся работой Харьковского музыкального техникума и учитывая его положительные достижения за короткий срок существования, твердо убежден, что при соответствующей поддержке, он легко может стать в ближайшем будущем образцовым музыкально-учебным заведением УССР»…

В наступному 1922/23 навчальному році, незважаючи на складні економічні умови існування, музичний технікум стає основним постачальником високопрофесійних кадрів, як для музичного інституту, так і для оркестрів Філармонії та складу оперного театру... Очолював технікум з вересня 1922 до вересня 1923 р. видатний музикант, вихованець Петербурзької консерваторії, викладач теорії та композиції Семен Семенович Богатирьов – фундатор харківської композиторської школи.

В ті роки в училищі працюють професори колишньої консерваторії (Музичної академії, а згодом – музичного та музично-драматичного інституту). І серед них Н.Ландесман, А.Гольдінгер, Фанні та Людвіг Фанненштіль, І.Добржинець, А.Білоусов, М.Букінік, В.Бровкович, А.Альтшуллер, С.Дремцов, І.Панфілов, С.Рабець, П.Луценко, Б.Левенштейн, І.Туркельтауб, Й.Шиллінгер, М.Тміць, А.Свірський... Викладацький склад технікуму налічував на 1.09.1921 р. 56 педагогів, які були справжньою мистецькою елітою країни і, безумовно, забезпечували високий якісний результат діяльності навчального закладу.

Клас композиції вів спочатку знаменитий Йосип Шиллінгер, а потім сам Семен Семенович Богатирьов. Оперний клас очолював А.Альтшуллер – талановитий музикант і організатор.

У 1922 р. в музичному технікумі функціонувало 4 факультети: фортепіанний, оркестровий, теоретичний, співу та оперний клас. На 1 вересня 1922 р. на І курс було прийнято 150 учнів. Серед тих, хто навчався в технікумі на той час, студенти: В.Тольба, І.Коган, Д.Міллєр, Д.Клєбанов, Л.Гельфгат, М.Бланк, А.Молчанова, Я.Жубінський, Є.Піскарьова, С.Файнтух, О.Стеблянко, В.Барабашов – всього 439 студентів.

Період 1923-1924 р. позначений новою реформою навчального закладу – музичний технікум стає виконавським факультетом музичного (музично-драматичного) інституту з єдиним керівництвом (ректор І.І.Чернов), який з 1925 р. знову відокремлюється в музичний технікум із музично-драматичними курсами та музичною школою.

Директором цього комплексу до 1928 р. стає А.Я. Альтшуллер.

Серед викладачів цього періоду, крім постійно працюючих, з’являються і нові імена – П.Козицький, А.Лунц, М.Михайлов, Й.Міклашевський, М.Чемезов, М.Вітте, В.Петров, Г.Риков, В.Костенко, З.Малютіна, Р.Вайн...

Змінюється і адреса училища. Тепер це вул. Пушкінська, 66.

1928 р. – дата нового етапу реформування учбових закладів України. В більшості міст країни, де були музичні технікуми, пройшли важкі і болісні процеси скорочення...

Торкнулося таке «злиття» і Харківського музичного технікуму. Більшість студентів старших курсів і майже половина викладачів були переведені до Муздрамінституту; решту зарахували до музичних курсів та школи... (завідувачі М.В.Воскресенський, А.Лунц, зав. учбовою частиною Л.І.Фінкельштейн).

Кінець 20-х років в Україні позначений бурхливим розвитком театрального мистецтва. Відкривалися нові театральні установи, театральні студії, школи, театри робітничої молоді – ТРОМи тощо.

Потребу в театральних кадрах відчували як професійні театри, так і новостворені...

Тому, у 1930 р. Харків, тоді столиця України, по-своєму вирішує проблему мистецьких кадрів – відкривається музично-театральний технікум, (після злиття кількох навчальних закладів – молодших курсів розформованого музично-театрального інституту, театральної студії при театрі «Березіль», що була заснована ще у 1927 р. Лесем Курбасом, і власне структури музичного технікуму). Тоді ж з’являється і ще одна адреса, де розміщувався технікум – вул. Лібкнехта, 34 (нині вул. Сумська).

В цей час на драматичному відділенні реформованого технікуму працювали Б.Балабан (ритмика), Л.М.Дмитрова (історія театру), Л.І.Дубовик (система виховання актора), М.М.Крушельницький (грим), В.Г.Меллер (малювання), Я.Мамонтов (драматургія), К.Л.Дорошенко (музвиховання), В.М.Скляренко (система виховання актора) та інші...

Першим директором нового навчального закладу став П.Й.Одарюк, якого невдовзі змінив на цій посаді один з акторів театру «Березіль» Кудлай... Завідувала учбовою частиною Л.І.Фінкельштейн – піаністка, доцент ХМДІ, людина з величезним професійним досвідом і високою культурою.

Та в 1934 р. змінюється назва музично-театрального технікуму на музично-драматичний (з правами вищого учбового закладу – інституту) і знову повертається його стара адреса – вул. Свердлова, 30.

А вже з липня 1936 р. офіційно затверджені Харківська державна консерваторія і при ній Музичний технікум (училище).

Історична довідка 1947 р. за підписом його директора Л.І.Фінкельштейн свідчить: «Харківське музичне училище було організоване у 1936 р. в період реорганізації Харківського музичного (музично-драматичного) технікуму в консерваторію, коли старші курси технікуму були реорганізовані у консерваторію, а з молодших курсів було створене музичне училище при консерваторії. До 1940 р. училище існувало на єдиному бюджеті з консерваторією і мало єдине керівництво в особі директора консерваторії (Н.Д’яковська) та завідуючого учбовою частиною училища, що входив до штату консерваторії (Л.І.Фінкельштейн). В училищі на момент організації було шість відділів: фортепіанний, вокальний, оркестровий, відділ народних інструментів, диригентсько-хормейстерський та музично-педагогічний. З 1938/39 навч. року було відкрито теоретико-композиторський відділ... У період до 1941 року в училищі були представлені всі різновиди спеціальних інструментів, в тому числі арфа; працювали три оркестри (симфонічний, духовий та народний), хоровий клас, камерний та квартетний класи. Група духових інструментів, хоровий клас та клас ритміки і танцю училища повністю були включені до роботи оперної студії консерваторії, а усі масові сцени в оперній студії у довоєнні роки повністю здійснювалися хором і балетом училища»...

У вересні 1941 р. було видано розпорядження Комітету у справах мистецтв щодо закриття училища для евакуації.

Але евакуювалися не всі викладачі, і під час окупації фактично робота учбового закладу не переривалася, а педагогічні сили училища об’єдналися з колективом викладачів консерваторії в єдиний музичний комплекс, яким керував тоді один з видатних музикантів Володимир Андрійович Комаренко.

Серед викладачів, що працювали в училищі в ці тяжкі роки, були: В.А.Комаренко, П.В.Голубєв, Й.М.Міклашевський, Г.О.Тюмєнєва,З.Б. Малютіна, М.Л.Чемезов, М.О.Хлєбніков, Є.О.Конопльова, К.В.Козорєзова, Л.В.Кузьменко, М.Д.Тіць...

3 вересня 1943 р., через тиждень після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників, училище офіційно відновило свою роботу. З евакуації повернулася директор Л.І.Фінкельштейн, яка очолювала училище ще до війни. З жовтня 1943 р. почав свою діяльність в училищі доцент Б.О.Скловський, що виконував обовʼязки завідуючого учбовою частиною та вів клас фортепіано; з цього ж періоду починають працювати в училищі – Любімов Борис Олексійович – блискучий лектор, викладач історії музики, Жук Олександр Абрамович – талановитий композитор і педагог, Лещинський Адольф Абрамович – корифей скрипкової школи виконавства у Харкові, видатний хормейстер Заграничний Зіновій Давидович. Повернулися А.Л.Лунц, Л.Й.Фанненштіль,  І.В.Добржинець та багато ін.

Серед викладачів післявоєнного часу чимало тих, хто поєднував свою роботу в консерваторії з роботою в училищі та в тількино створеній музичній школі-десятирічці (всі три учбових заклади розташовані були в той час на території приміщення по вул. Свердлова, 30). До 1944 р. такий музичний комбінат, як його тоді називали, очолював В.А Комаренко, а потім на цій посаді його змінив В.Т.Борисов – талановитий композитор, теоретик, організатор музичної освіти в Харкові.

У травні 1944 р. за ініціативою П.Козицького в училищі було відкрито відділення сліпих баяністів, інвалідів Вітчизняної Війни, на яке було зараховано 17 чоловік. Серед них талановитий композитор, професор Харківського інституту мистецтв, Засл. діяч мистецтв України Володимир Якович Підгорний. Всього на цьому відділенні навчався 41 студент.

Чимало викладачів та студентів училища змінили в ті роки професію музиканта на сувору і тяжку працю воїнів-захисників Вітчизни. Багато хто з них загинув під час війни, а тим, хто обслуговував з концертами фронти, були присуджені нагороди. Серед них і Василь Михайлович Цуканов, талановитий виконавець-домрист, що за 164 дні дав 215 концертів, обслуговуючи найтяжчі лінії фронтів – в 1942 р. – Сталінградський, в 1943 р. – Південно-Західний, в 1944 р. – 2-й Український...

В листопаді 1945 р. нарешті сталося територіальне та господарське розмежування консерваторії та училища...

В найскладніші повоєнні роки труднощі відбудови країни обумовили і особливості темпів розвитку училища. Не вистачало матеріальних ресурсів, ще довго було пічне опалення приміщення по вул. Свердлова, 30. Але творчий потенціал викладацького складу училища, його талановите студентство досягли величезних успіхів. В різні періоди училище очолювали директори: Т.Я.Веске,  Н.С.Радченко, Г.К.Остапенко, Г.С.Семененко, В.Т.Рєзнік, Л.В.Потьомкіна, Ю.Л.Щербінін, Б.О.Міхєєв, М.П.Маломуж.

Сьогодні училище очолює О.О.Єфременко – ініціативний і енергійний організатор, талановитий музикант і педагог.

Училище за 120 років свого існування випустило біля 10 000 фахівців, чимало з них стали окрасою української та світової культури. Гордість училища – його вихованці, серед яких П.К.Луценко, С.Е.Борткевич, І.О.Дунаєвський, Б.О.Міхєєв, П.Голубєв, З.Заграничний, В.Губаренко, В.Бібік, А.Мілка, Є.Мірошніченко, Ю.Багатіков, Н.Ткаченко, Ф.Каравай, З.Юферова, І.Журіна, П.Калашнік, І.Гайденко, О.Грінберг, Г.Абаджян, В.Куценко, В.Третяк, Л.Сагалов, О.Оголівець, А.Калабухін, А.Резілова, В.Топілін, О.Назаренко, В.Доценко та багато-багато ін. Безумовно, кількість вихованців музичного училища, яких ми мали б згадати, величезна. Вони назавжди залишаться в історії училища і в нашій вдячній пам’яті.

У вересні 1968 року училищу було присвоєно ім’я Б.М.Лятошинського.

В училищі навчається  понад 300 студентів з 8-ми спеціальностей: фортепіано, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, хорове диригування, спів, теорія музики, музичне мистецтво естради. Працює 165 викладачів, більша частина з яких – вихованці училища, серед них лауреати Державних та обласних премій, члени спілки композиторів, кандидати мистецтвознавства, Заслужені діячі мистецтв України, лауреати Міжнародних, Всеукраїнських Фестивалів і конкурсів, Відмінники освіти України.

Студенти училища постійно беруть участь у Міжнародних, Всеукраїнських та міжрегіональних конкурсах, здобуваючи лауреатські звання та нагороди, приносячи славу своїй Alma mater.

1871 р. Музичні класи. Харківського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства

1883 р. Харківське музичне училище

1921 р. Музична академія. Центральна музична школа ІІ ступеню реформована в Основний відділ (майбутній технікум)

з 20.09.1923 р. Музичний інститут з двома складовими факультетами: Педагогічний – Інститут; Виконавський – Технікум

1924 р. з 9.10 Муздрамінститут. Вищі музично-педагогічні курси реорганізовані в музичний технікум

1925-1926 рр. Муздрамінститут. Вищі музично-драматичні курси (період формування музтехнікуму)

1926-1928 рр. Муздрамінститут. Музичний технікум та вищі музично-драматичні курси

1928 р. Злиття Муздрамінституту і Музичного технікуму

1928-1930 рр. Муздрамінститут. Музкурси. Музпрофшкола

1930-1934 рр. Музично-театральний інститут. Музично-театральний технікум

1934-1935 рр. Муздрамтехнікум з правами інституту

1936 р. Харківська консерваторія і Музичний технікум (училище) при ній

1941-1943 рр. Учбовий комбінат (консерваторія, училище, школа-десятирічка)

1944 р. Відокремлення училища від консерваторії

19.09.1968 р. Музичному училищу присвоєно ім’я Б.М.Лятошинського

Офіційний сайт  ХМУ ім. Б.М. Лятошинського © Copyright All rights reserved 2015-2017
Офіційний сайт  ХМУ ім. Б.М. Лятошинського © Copyright All rights reserved 2015-2017
Офіційний сайт  ХМУ ім. Б.М. Лятошинського © Copyright All rights reserved 2015-2017
Офіційний сайт  ХМУ ім. Б.М. Лятошинського
© Copyright All rights reserved 2015-2017
Офіційний сайт  ХМУ ім. Б.М. Лятошинського © Copyright All rights reserved 2015-2017
Офіційний сайт  ХМУ ім. Б.М. Лятошинського © Copyright All rights reserved 2015-2017
© Copyright All rights reserved 2015-2017

© 2015-2017 Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського

Офіційний сайт ХМУ ім. Б.М. Лятошинського © Copyright All rights reserved 2015-2017
© Copyright All rights reserved 2015-2017
© ХМУ ім. Б.М. Лятошинського Copyright All rights reserved 2015-2017
© ХМУ ім. Б.М. Лятошинського Copyright All rights reserved 2015-2017
© Офіційний сайт ХМУ ім. Б.М. Лятошинського 2015-2017 Copyright All rights reserved
© ХМУ ім. Б.М. Лятошинського 2015-2017 Copyright All rights reserved
© ХМУ ім. Б.М.Лятошинського 2015-2017 Copyright All rights reserved

Використання та/або посилання на матеріали сайту тільки з дозволу власника – Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського

© 2015-2017 Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського

© 2015-2017 Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського

© 2015-2017 Харківське музичне училище ім. Б.М.Лятошинського
Назад к содержимому